Досить часто умови укладених перевізниками договорів передбачають вираження грошових зобов'язань саме в іноземній валюті, хоча чинне законодавство обмежує застосування іноземної валю¬ти як засобу платежу в розрахунках між резидентами.

Розрахунки між резидентами України мають прово¬дитися виключно в національній валюті — гривні.

Правове обґрунтування: Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (основний нормативний документ регулювання валютних відносин) визначено, що валюта України є єдиним законним засо¬бом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передба¬чено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства Укра¬їни. Крім того, гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є законним платіжним засобом в Україні відповідно до статті 99 Конституції України та статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346.

Щодо іноземної валюти як засобу платежу, то вона може вико¬ристовуватись лише за певних обмежень, і розрахунки (платежі) рези¬дентів у ній здійснюються тільки на підставі ліцензії Національного банку України.

Так, у частині 2 статті 189 Господарського кодексу (далі - ГК) зазначено:

«Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономіч¬них договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін».

У свою чергу, у частині 2 статті 198 ГК регламентовано:

«Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводи¬ти розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодав¬ства».

Натомість стаття 524 Цивільного кодексу (далі-ЦК) передбачає таке:

«і. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні.

2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті».

І насамкінець, стаття 533 ЦК містить такі норми:

«І. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її ви¬значення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом».

Згідно листа від 12.03.2007 № 20-5-132 Міністерство юстиції України дотримується по¬зиції щодо обов'язковості зазначення цін у господарських договорах у гривнях. Аналогічний висновок з посиланням на постанову Кабіне¬ту Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» від 18.12.1998 № 1998 (далі — Постанова № 1998) зроблено і в листі Міністерства економіки України від 13.09.2006 № 133-23/217. А згід¬но з пунктом 1 Постанови № 1998 формування, встановлення та за¬стосування суб'єктами підприємництва вільних (не врегульованих державою) цін здійснюється виключно в національній грошовій оди¬ниці. Проте в подальшому у листі Міністерства економіки України від 19.12.2006 № 89-24/103 на підставі норм ГК і ЦК зроблено висно¬вок, що при визначенні ціни договору сторони можуть установлювати її еквівалент в іноземній валюті.

У свою чергу, фахівці Державного комітету України з питань ре¬гуляторної політики та підприємництва у листі від 21.12.2007 № 9563 зазначають, що українським законодавством сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних проце¬сів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Отже, якщо сторони обумовлять у договорі обов'язок розрахува¬тися в національній валюті України та виконають грошове зобов'язання в національній валюті України, то, на нашу думку, цілком можна передбачати серед умов договору грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Такий самий висновок було зроблено Вищим Господарським Судом України у постанові від 15.02.2007 у справі № 4/644-12/105.

Формулювання в договорі положення про прив'язку ціни до іноземної валюти

Щоб уникнути можливих непорозумінь між сторонами дого¬вору та запобігти двозначному трактуванню умов договору контр¬олюючими органами, радимо особливо ретельно й детально прописувати порядок розрахунку ціни: який курс, на яку дату та відповідно до якого документа буде застосову¬ватись.

Зразки формулювання положень щодо прив'язки ціни договору до іноземної валюти

Вартість (назва товару) за цим Договором встановлено в євро і складає євро, що відповідає ____ грн. за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату підписання Договору. Оплата проводиться в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату складання рахунка та акта виконаних робіт.

Загальна вартість (назва товару) встановлюється в сумі грн., у т. ч. ПДВ, що дорівнює ___ євро за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору.. При збільшенні офіційного курсу євро більше ніж на ___ відсотків загальна вартість на дату проведення розрахунку збільшується в такій же пропорції.

Загальна вартість (назва товару) складає _____ грн., у т. ч. ПДВ, що еквівалентно ____ євро за курсом 1 євро = _______, встановленим Національним банком України на дату укладення цього Договору. Загальна вартість підлягає зміні у випадку зміни курсу євро, встановленого Національним банком України на дату оплати, по відношенню до курсу євро, встановленого Національним банком України на дату укладення цього Договору.

Ціна (назва товару) складає грошову суму в гривнях, що еквівалентна ________євро за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату здійснення оплати покупцем.

Звернімо увагу: навіть коли резиденти визначать ціну договору лише в іноземній валюті, не зазначаючи при цьому ціни в гривнях, то це не може спричинити визнання договору неукладеним чи недійсним, хіба що призвести до визнання недійсною його частини. Адже якщо суд визнає недійсність договору в частині встановлення ціни в іноземній валюті, то сам договір не вважатиметься недійсним, а ціна договору визначатиметься на рівні звичайних цін відповідно до частини 4 статті 632 ЦК.

Отже, виходячи з вищезазначеного, можна відповісти на такі запитання: яким чином на виконання договору виставляти рахунки — у євро чи в гривнях і в якій валюті оформляти накладні чи акти виконаних робіт?

Рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо, повинні виставлятись у гривнях. Еквівалент в іноземній валюті зазначається лише довідково, як підстава для розра¬хунку ціни, але не більше. Тобто документи оформляються в гривнях відповідно до тих курсів іноземної валюти, які передбачено умовами договору. Якщо ж вартість предмету договору в подальшому підлягає зміні у випадку коливання курсу іноземної валюти на дату оплати, проводяться необхідні коригування (суми зобов'язання, ПДВ, вало¬вих доходів чи валових витрат).

Таким чином, крім певних коригувань, немає майже ніяких осо¬бливостей щодо нарахування ПДВ, визнання валових доходів чи вало¬вих витрат, а також їх відображення в обліку. І жодних курсових різ¬ниць та інших тонкощів, властивих розрахункам в іноземній валюті, зрозуміло, бути не може. Лише звичайні розрахунки та облік в націо¬нальній валюті з дотриманням загальних норм законодавства.

Юридичний відділ
АсМАП України